НовоМікс 30 ФлексПен суспензія для ін'єкцій, 100 ОД/мл, по 3 мл у шприц-ручках, 5 шт.

ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
НОВОМІКС®30 ФЛЕКСПЕН®
(NOVOMIX®30 FLEXPEN®)

Склад:

діюча речовина: 1 мл суспензії для ін’єкцій містить 100 ОД/мл інсуліну аспарт (pДНК)   (30 % розчинного інсуліну аспарт і 70 % інсуліну аспарт, кристалізованого з протаміном);

1 шприц-ручка містить 3 мл, що еквівалентно 300 ОД;

1 одиниця (ОД) дорівнює 6 нмоль або 0,035 мг знесоленого безводного інсуліну аспарт;

допоміжні речовини: гліцерин, фенол, метакрезол, цинку хлорид, натрію хлорид,  натрію гідрофосфат, дигідрат, протаміну сульфат, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Суспензія для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: біла однорідна суспензія без агрегатів і грудочок. При відстоюванні відбувається розподіл на білий осад і безбарвну надосадну рідину.

Фармакотерапевтична група. Антидіабетичні засоби. Інсуліни та аналоги для ін’єкцій,

комбінації інсулінів короткої дії з інсулінами середньої та тривалої дії. Код АТХ А10А D05.

Фармакодинаміка.

НовоМікс ® 30 ФлексПен ® – двофазова суспензія розчинного інсуліну аспарт (аналог інсуліну короткої дії) і інсуліну аспарт, кристалізованого з протаміном (аналог інсуліну середньої тривалості дії). Суспензія містить інсуліну аспарт короткої дії та середньої тривалості дії у співвідношенні 30/70. При введенні однакових молярних доз інсулін аспарт еквіпотенційний людському інсуліну.

Механізм дії.

Цукрознижувальний ефект інсуліну полягає у сприянні поглинанню глюкози тканинами після зв’язування інсуліну з рецепторами м’язових і жирових клітин, а також в одночасному пригніченні виділення глюкози з печінки.

НовоМікс ® 30 ФлексПен ® починає діяти через 10-20 хв після підшкірної ін'єкції. Максимальний ефект розвивається через 1-4 години після введення. Тривалість дії – до    24 годин.

У клінічному дослідженні, що тривало 3 місяці та в якому порівнювали введення НовоМікс ® 30 ФлексПен ® та двофазового людського інсуліну 30 перед сніданком та вечерею у хворих на діабет І і ІІ типу, було показано, що при введенні НовоМікс ® 30 ФлексПен ® рівень глюкози в крові після обох прийомів їжі (сніданок та вечеря), був значно нижчим порівняно з введенням двофазового людського інсуліну 30.

При проведенні мета-аналізу, що включав 9 клінічних випробувань у хворих на діабет  I і II типу, було відзначено, що порівняно з двофазним людським інсуліном 30 застосування НовоМікс ® 30 перед сніданком та вечерею призводить до значно кращого постпрандіального контролю рівня глюкози в крові (за даними середніх показників підвищення рівня глюкози в крові після сніданку, обіду та вечері).

Незважаючи на те, що рівень глюкози натще був вищий у пацієнтів, які отримували  лікування НовоМікс ® 30, рівень глікозильованого гемоглобіну, що є показником загального глікемічного контролю, був однаковий.

У клінічному дослідженні хворі на діабет ІІ типу (341 особа), яких розділили на групи за рандомізованим принципом, одержували тільки НовоМікс ® 30 або НовоМікс ® 30 у комбінації з метформіном або метформін разом із сульфонілсечовиною. Після 16 тижнів лікування концентрація HbА 1c у хворих, які одержували НовоМікс ® 30 і метформін або метформін і сульфонілсечовину, була однаковою. У цьому дослідженні в 57 % хворих концентрація HbА 1c була вище 9 %. У цих хворих при лікуванні НовоМікс ® 30 і метформіном зниження рівня HbА 1c було більш значним, ніж при комбінації метформін і сульфонілсечовина.

У дослідженні хворих на діабет ІІ типу, в яких контроль глікемії за допомогою лише пероральних цукрознижувальних препаратів виявився неефективним, лікували введенням два рази на добу препарату НовоМікс a 30 (117 хворих) або введенням один раз на добу інсуліну гларгін (116 хворих). Після 28 тижнів лікування препаратом НовоМікс a 30, яке супроводжувалося підбором доз, рівень HbА 1C знизився на 2,8 % (середнє значення HbА 1C при включенні у дослідження = 9,7 %). При лікуванні препаратом НовоМікс a 30 рівня HbА 1C нижче 7 % досягли 66 % хворих, а рівня нижче 6,5 % - 42 % хворих; при цьому концентрація глюкози у плазмі крові натще знизилася приблизно на 7 ммоль/л (від 14,0 ммоль/л до лікування до 7,1 ммоль/л).

При проведенні мета-аналізу у хворих на діабет II типу було відмічено, що при застосуванні НовоМікс ® 30 ризик розвитку гіпоглікемії в нічний час та тяжкої гіпоглікемії був знижений порівняно з двофазним людським інсуліном 30. В той же час ризик виникнення епізодів гіпоглікемії в денний час був вище у хворих, які одержували НовоМікс ® 30.

Діти й підлітки. У 16-тижневому дослідженні, проведеному на 167 хворих у віці      10-18 років, порівнювали ефективність підтримання постпрандіального контролю глікемії введенням препарату НовоМікс a 30 при прийомах їжі із застосуванням людського інсуліну/двофазного людського інсуліну 30 при прийомах їжі з ін’єкціями НПХ інсуліну перед сном. Протягом усього періоду дослідження в обох групах концентрація HbА 1C залишалася на рівні, що був при включенні у дослідження; при цьому не було відзначено розходжень у частоті виникнення епізодів гіпоглікемії  між НовоМікс ® 30 та двофазним людським інсуліном 30.

У подвійному сліпому перехресному дослідженні (по 12 тижнів на кожен курс лікування), проведеному на порівняно невеликій групі дітей (54 чол.) віком 6-12 років, збільшення числа епізодів гіпоглікемії та концентрації глюкози було статистично вірогідно меншим при лікуванні препаратом НовоМікс a 30 порівняно з двофазним людським інсуліном 30. Рівень HbА 1C наприкінці курсу лікування був істотно нижче у групі, що одержувала двофазний людський інсулін 30, ніж у групі, що одержувала НовоМікс a 30.

Особи літнього віку. Фармакодинаміку НовоМікс a 30 не досліджували у хворих літнього та старечого віку. Однак було проведено рандомізоване подвійне сліпе перехресне дослідження, в якому порівнювали фармакокінетику та фармакодинаміку інсуліну аспарт та розчинного людського інсуліну у 19 хворих на цукровий діабет II типу віком    65-83 років (середній вік – 70 років). Відносні відмінності показників фармакодинаміки (GIR max , AUC GIR, 0-120 min ) після введення інсуліну аспарт або людського інсуліну у цих хворих були такими самими, що й у практично здорових осіб або хворих на діабет молодшого віку.

Фармакокінетика.

В інсуліні аспарт амінокислоту пролін у положенні 28 В-ланцюга молекули інсуліну заміщено на аспарагінову кислоту, що зменшує утворення гексамерів, як це відмічається  в препаратах розчинного людського інсуліну. У розчинній фазі НовоМікс® 30 частка інсуліну аспарт становить 30 % всього інсуліну: він всмоктується в кров з підшкірної клітковини швидше, ніж розчинний інсулін двофазового людського інсуліну.
70 %, що залишилися, припадають на кристалічну форму протамін-інсуліну аспарт, більш тривале всмоктування якого таке саме, як і людського НПХ інсуліну.
Максимальна концентрація інсуліну в сироватці крові після введення НовоМікс® 30 на 50% вища, а час її досягнення вдвічі коротший у порівнянні з двофазовим людським інсуліном 30. У здорових добровольців після підшкірного введення препарату НовоМікс® 30 із розрахунку 0,20 ОД/кг маси тіла максимальна концентрація інсуліну аспарт в сироватці крові була досягнута через 60 хвилин, вона становила 140 ± 32 пмоль/л. Тривалість напіввиведення НовоМікс ® 30 (t?), що відображає швидкість всмоктування протамінової фракції, становила приблизно 8-9 годин. Рівень інсуліну в сироватці крові повертався до вихідного через 15-18 годин після підшкірного введення. У хворих на діабет 2 типу максимальна концентрація досягалася через 95 хвилин після введення і залишалася вище вихідної не менше 14 годин.

Особи літнього віку. Фармакокінетику НовоМікс a 30 не досліджували у хворих літнього та старечого віку. Однак відносні розходження в значеннях показників фармакокінетики після введення інсуліну аспарт або людського інсуліну хворим на діабет ІІ типу літнього та старечого віку (65-83 роки, середній вік – 70 років), були такими самими, як у практично здорових осіб або хворих на діабет молодшого віку. У хворих літнього та старечого віку швидкість всмоктування знижується, про що свідчить більш тривалий час досягнення максимальної концентрації інсуліну в крові t max (82 хв при інтерквартильному діапазоні 60-120 хв). При цьому значення С max були такими ж, як і у хворих на діабет 2 типу молодшого віку і дещо нижче, ніж у хворих на діабет 1 типу.

Порушення функції нирок та печінки.

Фармакокінетику НовоМікс ® 30 не досліджували у хворих з порушеннями функції нирок або печінки.

Діти і підлітки. Фармакокінетику препарату НовоМікс a 30 у дітей і підлітків не досліджували. Проте у дітей (6-12 років) і підлітків (13-17 років), хворих на діабет 1 типу, досліджували фармакокінетику й фармакодинаміку розчинного інсуліну аспарт. Він швидко всмоктувався у хворих обох груп, при цьому значення t max були такими ж, як і у дорослих. Тим часом значення C max у різних вікових групах істотно розрізнялися, що вказує на важливість індивідуального підбору доз інсуліну аспарт.

Дані з доклінічної безпеки.

Доклінічні дані, отримані на базі традиційних досліджень з фармакології безпеки, токсичності повторних доз препарату, генотоксичності та репродуктивної токсичності, не виявили особливого ризику для людини.

В тестах in vitro, включаючи зв’язування з рецепторами інсуліну та IGF-1 та вплив на ріст клітин, інсулін аспарт вів себе подібно до людського інсуліну. Дослідження також показали, що дисоціація зв’язування з рецепторами інсуліну для інсуліну аспарт еквівалентна людському інсуліну.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування цукрового діабету у пацієнтів, яким показана терапія інсуліном.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до інсуліну аспарт або до будь-якої допоміжної речовини (див. «допоміжні речовини»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Як відомо, ряд лікарських засобів впливає на обмін глюкози, що слід враховувати при визначенні дози інсуліну.

Лікарські засоби, які можуть знижувати потребу в інсуліні

Пероральні цукрознижувальні засоби (ПЦЗ), інгібітори моноаміноксидази (МАО),

b-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), саліцилати, анаболічні стероїди і сульфонаміди.

Лікарські засоби, які можуть підвищувати потребу в інсуліні

Пероральні контрацептиви, тіазиди, глюкокортикоїди, тиреоїдні гормони, симпатоміметики, гормон росту і даназол.

b-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії.

Октреотид/ланреотид може як підвищувати, так і зменшувати потребу в інсуліні.

Алкоголь може посилювати або знижувати гіпоглікемічний ефект інсуліну.