Препарат применяют для профилактики гипокалиемии у пациентов, получающих сердечные гликозиды, в случае если другие подходы рассматриваются как нецелесообразные или неподходящие.
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
СПІРОНОЛАКТОН САНДОЗ®
(SPIRONOLACTON SANDOZ®)
Склад:
діюча речовина: спіронолактон;
1 таблетка містить 50 мг або 100 мг спіронолактону;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, кальцію гідрофосфат дигідрат, повідон K 25, натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.
Лікарcька форма. Таблетки.
Основнi фiзико-хiмiчнi властивостi: круглі, пласкі з обох боків таблетки з гладенькими краями, білого кольору з рискою з одного боку.
Фармакотерапевтична група.
Калійзберігаючі діуретики.
Код АТХ C03D A01.
Фармакологiчнi властивості.
Фармакодинамiка.
Спіронолактон є конкурентним антагоністом альдостерону. Він впливає на дистальні канальці нирок.
Через блокаду альдостерону пригнічує затримку води та Na + та сприяє утриманню K + , що не тільки підвищує екскрецію Na + та Cl ? , та знижує екскрецію K + з сечею, а й знижує екскрецію H + . У результаті цього сечогінний ефект має також гіпотензивну дію.
Фармакокінетика
Абсорбція
Спіронолактон швидко абсорбується після перорального застосування приблизно на 73%. Абсорбція спіронолактону підвищується за умови прийому під час їди. Внаслідок цього концентрація основної речовини в сироватці крові підвищується на 50-100%
Розподіл
Зв'язування спіронолактону та канренону з білками плазми крові становить залежно від методу визначення 90% (метод рівноважного діалізу) або 98% (метод ультрафільтрації).
Метаболізм
Після перорального застосування спіронолактон має виражений ефект першого проходження та метаболізується переважно в печінці та нирках. Його основними метаболітами є 7-?-тіоспіронолактон, канренон або канреноат, 7-?-тіометилспіронолактон або 6-?-гідрокси-7-?-тіометилспіронолактон. Порівнянно з вихідною речовиною три метаболіти, вказані вище, мають відносно низьку антимінералокортикоїдну дію 26,68 та 33% відповідно.
Після перорального застосування максимальна концентрація спіронолактону в плазмі крові досягається через 1-2 години, а максимальна концентрація його метаболітів – через 2-3 години.
При низьких дозах (50-200 мг) площа під кривою залежності «концентрація-час» канренону підвищується у лінійному співвідношенні з дозою, тоді як вищі дози призводять до нижчих концентрацій, ймовірніше, через ферментативне перетворення на метаболіти.
Рівноважна концентрація канренону знаходиться в межах 50-188 нг/мл і досягається приблизно через 3-8 днів після щоденного застосування спіронолактону. У пацієнтів з цирозом печінки та асцитами вона досягається лише через 14 днів.
Виведення з організму
Спіронолактон виводиться в основному з сечею та меншою мірою з жовчю. Співвідношення спіронолактону у незміненому вигляді є незначним. З сечею виводяться лише метаболіти, головним чином канренон та його глюкуроніду ефіру та 6-?-гідрокси-сульфоксид. Після застосування одноразової дози перорального спіронолактону з радіоактивною міткою 47-57% виводиться з сечею та 35-41% – з фекаліями протягом 6 днів.
Після перорального застосування спіронолактону період напіввиведення становить 1-2 години, тоді як метаболіти виводяться більш повільно. Термінальний період напіввиведення для канренону становить приблизно 20 годин, приблизно 3 для 7-?-тіометилуспіронолактону та приблизно 10 годин для 6-?-гідрокси-7-?-тіометилуспіронолактону.
Спіронолактон та його метаболіти проходить через плацентарний бар’єр. Канренон виводиться з грудним молоком.
Клінічні характеристики.
Показання.
-Застійна серцева недостатність у пацієнтів, які не відповідають на лікування іншими діуретинами, або у разі необхідності потенціювання їх ефектів.
-Есенціальна артеріальна гіпертензія, головним чином у разі гіпокаліємії (зазвичай у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами).
-Цироз печінки, що супроводжується набряками та/або асцитом.
-Первинний гіперальдостеронізм.
-Набряки, зумовлені нефротичним синдромом.
-Гіпокаліємія, у разі неможливості отримання іншої терапії.
Препарат застосовують для профілактики гіпокаліємії у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди, у разі якщо інші підходи розглядаються як недоцільні або невідповідні.
Протипоказання.
- Гіперчутливість до діючої речовини або будь-яких інших допоміжних речовин.
- Застосовування в комбінації з мітотаном, оскільки він може блокувати дію мітотану.
- Анурія, гостра ниркова недостатність, виражене порушення азотовидільної функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації 5,0 ммоль/л)
- Гіпонатріємія.
- Хвороба Аддісона.
- Гіповолемія або зневоднення.
- Одночасне застосування еплеренону або інших калійзберігаючих діуретиків
- Вагітність та годування груддю
- Інгібітори АПФ або блокатори рецепторів AT1 у комбінації
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Слід уникати одночасного застосування спіронолактону та калієвмісних розчинів (наприклад калію хлориду), інгібіторів АПФ (наприклад каптоприлу, еналаприлу), гепарину та низькомолекулярного гепарину, антагоністів рецепторів ангіотензину-II (наприклад кандесартан, валсартан), блокаторів альдостерону або калійзберігаючих діуретиків (триамтерен, амілорид), що може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові та розвитку тяжкої, і, ймовірно, небезпечної для життя гіперкаліємії.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ, петльових діуретиків та спіронолактону може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності.
Одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу (котримоксазолу) та спіронолактону може призвести до клінічно значущої гіперкаліємії.
Спіронолактон не можна застосовувати в комбінації з мітотаном, оскільки це може блокувати дію мітотану.
У разі додаткового прийому препаратів для зниження артеріального тиску може спостерігатись значне зниження тиску.
Інші діуретики: підвищений діурез та значне зниження артеріального тиску.
Холестирамін, хлорид амонію: підвищення ризику гіперкаліємії і гіперхлоремічного метаболічного ацидозу).
Імунодепресанти (такролімус і циклоспорин): підвищення ризику гіперкаліємії.
Трициклічні антидепресанти та антипсихотичні препарати можуть посилювати гіпотензивну дію Спіронолактону Сандоз ® .
Антигіпертензивні препарати (особливо гангліоблокатори): може розвинутися надмірна гіпотензія. Таким чином, дозу антигіпертензивних препаратів можна зменшити при додаванні до терапевтичної схеми Спіронолактону Сандоз ® з подальшим корегуванням у разі необхідності.
Алкоголь, барбітурати або наркотичні препарати можуть потенціювати ортостатичну гіпотензію, спричинену спіронолактоном.
Пресорні аміни (норадреналін): спіронолактон зменшує їх дію. Це слід враховувати при проведенні місцевої або загальної анестезії із застосуванням цих препаратів.
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), зокрема ацетилсаліцилова кислота, індометацин та мефенамінова кислота: підвищення ризику гіперкаліємії із супутнім зниженням діуретичної, натрійуретичної і антигіпертензивної дії спіронолактону. У пацієнтів, у яких під час терапії спіронолактоном розвивається гіповолемія або зневоднення, ЖД Вокзалеісне застосування нестероїдних протизапальних лікарських засобів (НПЗЗ) може викликати гостру ниркову недостатність.
Внимание!
Внимание! Цена, наличие товаров, условия доставки подтверждаются контакт-центром. Если вы заметили неточность, сообщите нам anri.content(sbk)ukr.net. Фотографии некоторых товаров могут отличаться.